Звернення
духовного провідника Родового Вогнища Рідної Православної Віри отця Славолюба Богача
до усіх праведних християн та розумних людей, котрі люблять та дбають про Україну.

Любі мої співвітчизники, хочу звернутися до вас, до голосу вашого розуму та мудрості, бо маю повагу до тих, хто справді живе праведно, в любові та мудрості дбає за свою землю та народ. Звертаюся до тих, для кого мають вагу такі слова як ЛЮБОВ та МУДРІСТЬ, ЗАКОН БОЖИЙ та УКРАЇНА, УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД та СПРАВЕДЛИВІСТЬ. Я з великою повагою ставлюся до усіх праведних людей на Землі та до праведних християн зокрема. У кожному народі (та й мабуть в кожній справі) є люди, котрі возвеличують цей народ та є люди, котрі його безчестять. Є люди, після знайомства з якими говорять з повагою про нас, а є такі, що їхні справи дають привід зневажати український народ. Так і з націоналізмом та християнством.

Я, будучи священиком Родового Вогнища Рідної Православної Віри, нашої етнічної прабатьківської віри та звичаю, контактую з людьми різного віросповідання. Серед моїх друзів та людей, з котрими я співпрацюю є багато християн, а також людей іншого віросповідання. Тому з свого досвіду бачу, що з праведними людьми, християни вони чи, наприклад, мусульмани, у мене прекрасне взаєморозуміння. А як же може бути, якщо людина справді вірує, що "Бог то любов", якщо людина справді уважно дослухається до науки Ісуса Христа "возлюби ближнього свого як самого себе"?

Врешті решт, якщо людина справді вірує, що Всевишній Бог єдиний, то розуміє, що поклоняючись Всевишньому Богу вона поклоняється тому ж Богу, що і я та, наприклад, мусульманин. Просто кожен робить це у свій звичаєвий спосіб. А що ж тут дивного? Ми маємо свою рідну мову, свою рідну землю, свою маму і батька. То що ж дивуватися, що люди мають ще й свою рідну віру? Нічого дивного тут нема. Нічого дивного і в тому, що християнських конфесій на сьогодні є дуже багато. Кожен йде до Бога своїм шляхом, а далі "по плодах судіть".

Дивує інше, що є люди, котрі називають себе священиками та сповідниками християнської віри, носіями миру та любові, організовують та беруть участь у побитті своїх же мирних та люблячих співвітчизників, тих хто справді живе з любов'ю до усього світу та добром в серці. Так 3 серпня були жорстоко, просто по-звірячому (хоча звірі не допускають такої невмотивованої люті) побиті та пограбовані духовні отці та послушники Родового Вогнища Рідної Православної Віри, сплюндроване святе місце - капище Перуна. Побиті священиками та представниками тернопільської організації "Тризуб" ім. С.Бандери. Побиті до струсів головного мозку, переломів ребер та інше, а пограбовані, бо позбавили їх мобільних телефонів, грошей (біля 5 тисяч гривень) та освячених золотих ланцюжків з алатирями, які були зірвані з уже безсвідомих тіл. То ж запитаємося себе, свою душу, свою совість, чи додає такий вчинок любові та доброти в серця людей? Чи стало більше мудрості, доброти та любові на Землі після такого? Чи такого вчив людей Ісус Христос?

Звичайно ні! Бо ж “немає більшої любові за ту, коли хто покладе життя своє заради ближнього свого”. Так вчив Ісус. Саме "покладе", а не забере! І це розуміють справжні праведні християни - прості люди, котрі були присутні на цьому побоїщі та старалися зупинити це безчинство. Мама одного з цих "священиків" (бо тільки умовно можна його так називати: священик - це той, хто несе святість, світло) гірко плакала та благала його не плюндрувати капища, не пиляти кумир Перуна, бо спілкується з сповідниками рідної віри практично щодня і тому так само як і багато інших бачить як живуть ці люди, якими цінностями керуються у своєму житті.

Християни теж мають образи, ікони, які зображають святі для них образи. І говорить Ісус Христос "чини так, як хочеш щоб тобі чинили". Чи хотів би хтось із християн, щоб їхні образи так нищили? Думаю ні.

"Церква, як Царство Боже на Землі, як спільнота, в котрій перебуває Святий Дух"- так говорять християнські священики. І я знаю багато християн, котрі справді живуть з Святим Духом і дбають про церкву. Але як будуть говорити про християнську спільноту ті, хто почує про це безчинство вчинене християнськими "священиками"? Підбурення до релігійної ворожнечі, організація вандалізму, хуліганських дій, що закінчилися нанесенням тяжких тілесних ушкоджень та грабунком своїх же земляків, братів по крові хоча і іншого віросповідання. Це не просто кримінальний злочин, це злочин проти усієї християнської спільноти та українського народу, обезчещення священицького чину. А серйозність та величину відповідальності за такі вчинки розуміє той, хто на сайті ВО"Тризуб" закликав до "руйнування капищ", бо побоявся показати своє лице, поставити своє ім'я під такими закликами, а підписався "хорунжий ФІЛОСОФ". Такі люди завжди чужими руками жар загрібають, творять свої чорні справи руками довірливих віруючих.

Ми живемо на одній землі, у нас одна мова, один звичай, якого неможливо позбутися, який не знищили за тисячоліття. Якщо хтось хоче знищити "усе поганське" (в перекладі на рідну українську це слово означає "народне"), то йому треба почати з себе: відмовитися від співання колядок, від вживання куті, від пірнання в ополонку, від великодніх писанок, від вишиванок, пісень, мови та ще стільки усього, що тому, хто захоче усього цього позбутися прийдеться позбутися себе, бо рідний звичай знову і знову буде виринати з пам'яті поколінь. Ба навіть слово "вівтар" (рос. "алтарь") походить від нашого древнього "алатир", це ті знаки, які були зірвані з грудей побитих сповідників прабатьківської української віри. А скільки алатирів зображено на християнських іконах та храмах! А сам звичай наносити на себе знак хреста пішов від нашого прадавнього звичаю наносити на себе перуницю (блискавка, очищаючий та благословляючий знак, який до сих пір зустрічаємо в рідних орнаментах), тому то свідки Єгови так критикують звичай хреститися.

Окремо до сповідників ідей Степана Бандери. Моя бабуся два строки відсиділа в сталінських таборах за допомогу Степанові Бандері. За допомогу свідому і реальну! Це було "громкое дело 53". І коли, я запитав бабусю ким мене хрестили після народження, то бабуся відповіла, що "греко-католиком, бо іншого виходу не було". Тоді так, тоді "іншого виходу не було", тоді карали і вбивали за значно скромніші "провини". Вбивали просто за те, що ти українець. Та чи часи змінилися? Чи ми маємо незалежну державу? Чи є у нас віротерпимість та толерантність?
З сайту ВО "Тризуб" читаємо: "Як писав славної пам’яті Провідник ВО "Тризуб" ім. С.Бандери Василь Іванишин: "Тільки система може побороти систему". Світоглядна система цінностей, квінтесенція якої сконцентрована у гаслі: "Бог, Нація, Свобода!" – система, яка ґрунтується на Любові й Добрі, яка проголошує боротьбу "ЗА", а не боротьбу "ПРОТИ". Люди, які ведуть боротьбу в такій ідеологічно-світоглядній системі приречені на перемогу. На Велику Перемогу!" Написано добре, бо боротися справді треба своїм прикладом, прикладом людяності та мудрості, любові та розумності, але чому ж на сьогоднішній день на сайті Всеукраїнської Організації "Тризуб" імені Степана Бандери читаємо гасла "руйнувати капища", заклики до боротьби з волхвами та інше? Тому, що комусь знову хочеться, щоб пішов брат на брата, бо комусь байдужа Україна та український народ, а керується якимись іншими цілями!

Тому, хто уважно читає біблію і роздумує сам, не дає маніпулювати собою, хто вдумується у свою історію, вивчає рідний звичай, той має повагу і до свого і до чужого, тим більше коли це "чуже" то своє ж рідне прадавнє. А хто не думає власною головою, тому нашіптують: "борись з варварами, волхвами, спали капище..." А чи знайомі вони з цими "варварами", у кожного з яких попри духовну освіту ще по дві-три вищих освіти? Кожен з них грунтовно вивчав чи то історію, чи психологію, медицину та інше. Чи не волхви прийшли з дарами до немовляти у Віфлеєм? Так, саме вони.

Є давнє пророцтво, що настане час благополуччя на землях руських, коли повернуться потомки до свого коріння, згадають якого вони роду, пізнають прабатьківську мудрість. Але багатьом у світі зовсім не хочеться бачити Україну сильною і могутньою, тому вони так бояться, щоб люди не пізнали прабатьківської мудрості. По всьому Криму стоять і нікому не заважають мусульманські мечеті, а ось рідні капища, котрі з прадавніх давен стояли тут, комусь дуже заважають.

Якщо хтось рахує, що українець, то тільки християнин, то він не бандерівець, бо Степан Бандера пліч-о-пліч йшов з рідновірами і з повагою ставився до спадщини наших предків. А в УПА був підрозділ Дажбог і підрозділ Перун.

Запитаємося себе. Чи нема сьогодні інших проблем у нашому суспільстві? Чи може ви не знаєте статистику вживання алкоголю українцями? Пише біблія (Галатів 5:19-21): "Діла плоті явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю..., що ті, що таке чинять Царства Божого не успадкують". Що конкретно ви робите для того щоб змінити це становище, спасти Україну від алкогольного та тютюнового геноциду? Чи вживаєте ви алкоголь? То може нема розуміння того, що написано у біблії, бо усі сповідники рідної віри розуміють увесь жах, котрий несе алкоголь, тютюн та інші наркотики. Рідновіри розуміють і зовсім не вживають ні алкоголю, ні тютюну, ні інших наркотичних речовин. Розуміють і пояснюють людям іншого віросповідання. Зайдіть на сайт "Твереза Україна", погляньте скільки людей, котрі взагалі не належать до жодної конфесії чи церкви розуміють те, що написано у біблії.
Я завжди казав, що грекокатолики то дуже толерантні люди. Казав, бо бачив, що грекокатолики ведуть себе зовсім інакше аніж люди інших конфесій. Мені це імпонувало, але сьогодні вже можна засумніватися що християни читали, чого вчив Апостол Павло у свому посланні до Галатів (5:22-24): "А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість."
То ж закликаю запитати себе чи реально у житті християнського світу панує атмосфера Віри, Надії й Любові, атмосфера радості, щастя й повноти життя. Якщо так, то я дуже радий і в такому разі я почую з боку християн гідну оцінку дій цих "християн" та "святих отців" та побачу заходи, котрі не допустять повтору цього позорища, бо раніше у нас так було: якщо хто збезчестив рід свій, то був вигнаний з роду і називали людей таких виродками.
Зі своє сторони хочу запевнити усіх, що ми й надалі будемо толерантно відноситися до усіх конфесій, бо розуміємо, що усі ми є частиною Всевишнього, то ж якщо хтось зневажає когось, то зневажає самого Всевишнього. А те, що кожен іде своїм шляхом, то це теж природньо, бо важко уявити, щоб на Землі росли тільки, наприклад, берези .
А усіх охочих похуліганити та подебоширити повинен застерегти, що рідновіри гартують не тільки свій дух, а ще й тіло, організовується та оснащується бойова охорона, продумуються усі можливі ситуації. Тому пам'ятаємо "хто з мечем прийде, той від меча і погине". Ми у своїй діяльності дотримуємося Конституції України, Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та іншого законодавства України, не порушуємо Кримінальний Кодекс України, ведемо політику єдності слав'янського народу, любові та толерантності. Закликаємо усіх розумних людей теж цього дотримуватися. А вже вибір кожного жити у взаєморозумінні та по закону чи ховатися як миші "по норах" від правосуддя земного, бо від правосуддя небесного неможливо сховатися. Усі пам'ятають як були покарані ті, хто "за комуністів" нищив християнські святині, як народжувалися безрукі діти, як страждали від страшних бід та хвороб "борці". Пам'ятаємо, що Небесні Закони, Божі Закони одні для всіх! І не має значення, кому належать релігійні святині, не має значення якого віросповідання людина. Якщо порушені Божі Закони - відповідати все рівно прийдеться! Якщо сплюндроване святе місце, знищений святий образ, ікона, кумир, чур, то "відсохнуть руки того, хто вчинив це та усохне рід його", тобто і сам стане інвалідом і позбудеться своє чоловічої сили, буде не здатен продовжити рід свій, зачати дітей.
Усі ми брати по крові, у нас спільна мова та земля і берімося разом наводити лад на ній, очищати від духовного та фізичного бруду, від алкогольного геноциду, проституції, наркоманії та інших речей, котрі ведуть наш народ у прірву. Будьмо гіднимим називати себе українцями, слав'янами! Живемо так, щоб нашим предкам, котрі воювали, страждали і вмирали за Україну не було соромно за своїх нащадків! Живемо так, щоб неможливо було сказати "І не покаялись у вбивствах своїх, ні в чарівництвах своїх, ні в розпустах своїх, ні в крадіжках своїх" Книга Одкровення (9:21).


Слава Всевишньому Богу!
Слава Україні!


Славолюб Богач, духовний провідник
Родового Вогнища Рідної Православної Віри.